Поетична сторінка
- Деталі
- Опубліковано: Неділя, 18 листопада 2012, 21:07
- Перегляди: 10167
ВІРШІ, НАРОДЖЕНІ МАЙДАНОМ
Оксана Максимишин-Корабель
В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Наталя Марченко
***
Мій світ вмирає. Хворий дуже світ…
проймає холод до нутра, до дрожі –
заціпеніння, мряка, огорожі,
потоптаних шляхів безглуздий міт…
глевтяк недокричалої осанни
застряг в горлянці. Неміч і сльота…
Але ще б‘ється серце на Майдані,
і Дух борні над Києвом вита!
І розганяє в сув‘язі доріг
життя живого невмирущий біг!
І кров живу пробуджує в осерді
Народу, що повірив у безсмертя!
І виблювавши чортову заразу,
вогнем обпікши кляті гнійники,
мій світ встає – здоровий і прекрасний,
стискаючи сталеві кулаки.