Поетична сторінка

Деталі

Опубліковано: Неділя, 18 листопада 2012, 21:07

Перегляди: 10513

 ВІРШІ, НАРОДЖЕНІ МАЙДАНОМ

Оксана Максимишин-Корабель

В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає 

I рана смертельна уже не болить. 

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину 

За те, що віднині будеш сама. 

Тебе я люблю. I люблю Україну. 

Вона, як і ти, була в мене одна. 

 Наталя Марченко

***

Мій світ вмирає. Хворий дуже світ…

проймає холод до нутра, до дрожі – 

заціпеніння, мряка, огорожі,

потоптаних шляхів безглуздий міт…

глевтяк недокричалої осанни

застряг в горлянці. Неміч і сльота…

Але ще б‘ється серце на Майдані,

і Дух борні над Києвом вита!

І розганяє в сув‘язі доріг 

життя живого невмирущий біг!

І кров живу пробуджує в осерді

Народу, що повірив у безсмертя!

І виблювавши чортову заразу,

вогнем обпікши кляті гнійники,

мій світ встає – здоровий і прекрасний,
стискаючи сталеві кулаки.